Міграція з України впала на 34%. Центр економічної стратегії вперше зафіксував стабілізацію намірів повернення. Розбір

У 2025 році з України виїхало приблизно на третину менше людей, ніж роком раніше. Чиста міграція (виїзди мінус повернення) склала близько 300 тисяч осіб проти 460 тисяч у 2024-му. Це дані п'ятої хвилі дослідження українських біженців, яке Центр економічної стратегії (CES) представив у лютому 2026 року на основі опитування Info Sapiens.

Для людини, що вкладає гривню у внутрішні активи, демографія залишається фоновим параметром, від якого залежить уся місцева економіка. Скільки людей живе і працює в країні, визначає, для кого тут будують житло, кому продають товари, хто обслуговує гривневий борг. Тому темп, із яким населення виїжджає, важить як орієнтир для оцінки країни. Це сигнал напрямку, а підстави діяти просто зараз він не дає.

Що саме сповільнилось

Перше за всі хвилі дослідження річне число за повний рік показало поворот. CES оцінює чисті виїзди через західні кордони у 2024 році в 460 тисяч осіб, а у 2025-му приблизно в 300 тисяч. Це падіння на 34%.

Паралельно вперше перестали падати наміри повертатися. У попередніх хвилях частка тих, хто планує повернення, знижувалась із заміром у замір. Цьогоріч вона стабілізувалась, і баланс залишився позитивним. Ось як його описала старша дослідниця CES Ірина Іполітова:

Наміри повернення цього року стабілізувалися. Якщо всі попередні хвилі ми бачили таке стабільне падіння з хвилі в хвилю — все менше ставало тих, хто планує повертатися — то зараз ця частка стабілізувалася. Причому баланс все-таки більше позитивний: 43 відсотки кажуть, що вони планують якоюсь мірою повертатися, і 36 не планують.

Працездатні люди віком 18–65 років складають 66% усіх біженців. Саме ця група одночасно і робоча сила, і споживачі: той прошарок, через який міграція доходить до внутрішнього ринку. Сповільнення її відтоку і є той сигнал, який варто читати.

Чому це орієнтир для внутрішніх активів

Швидкість, із якою з країни виїжджають працівники і покупці, працює як фоновий індикатор для будь-якого внутрішнього інструменту: житла, рітейл-орієнтованих фондів, гривневого боргу. Коли відтік людей пришвидшується, фоновий ризик «нема для кого будувати і кому продавати» зростає. Коли сповільнюється, цей ризик меншає.

CES оцінює щорічні втрати ВВП від виїзду робочої сили і споживання в діапазоні від 2% до майже 10% на рік, залежно від сценарію і методики підрахунку. Сама дослідниця наголошує на широті цього розкиду:

Якщо ми говоримо про втрати ВВП, як внаслідок втрат робочої сили, так і внаслідок втрат споживання, то знову ж таки, в залежності від сценарію та методології підрахунку, вони складають від двох до майже 10% ВВП щороку.

П'ятикратний розкид означає, що з цього діапазону не можна виводити одну центральну цифру. Але навіть нижня межа показує відчутну величину. Якщо темп відтоку сповільнюється, тиск на цю величину зменшується поступово.

Є й географічний бік. Серед тих, хто взагалі готовий розглядати повернення, близько 50% розглядають його тільки у велике місто чи обласний центр, і лише 14% у село. Тобто потенційний попит на проживання сконцентрований там, де й розташовані внутрішні активи інвестора. Це дотичний сигнал. Дослідження фіксує лише наміри людей, а самого ринку житла прямо не вимірює.

Межі цього сигналу

Поворот тренду — рання й ще крихка ознака. Кілька застережень тримають рамку чесною.

• Базова оцінка кількості українців за кордоном розходиться. CES рахує 5,6 млн воєнних біженців, представниця Єврокомісії називала 4,5 млн в ЄС, а щодо Польщі звучали оцінки від ~1,5 до 2,5 млн. Від того, яку цифру брати, залежать усі похідні висновки, тож масштабувати макрооцінку від однієї цифри не можна.
• Наміри ще не означають дій. Серед тих, хто декларує бажання повернутися, 80% чекають повного завершення війни і відновлення цивільної авіації. Це віддалена перспектива.
• Частина показників дослідження може бути нестандартизованою. Директорка Інституту демографії НАН України Елла Лібанова під час дискусії поставила під сумнів коректність прямого порівняння зайнятості мігрантів із довоєнним рівнем в Україні через різні вікові структури груп. Тож, наприклад, зайнятість біженців у 60% не варто читати як прямо зіставну з довоєнною.

Окреме обмеження: дослідження описує, які групи до якого варіанту схиляються, без претензії на причинно-наслідковий зв'язок. Воно фіксує напрям руху, без гарантії, що цей рух триватиме.

Що з цього лишається

У 2025 році темп виснаження головного дефіцитного ресурсу країни (людей) уперше помітно сповільнився, а наміри повертатися перестали падати. Для інвестора у внутрішні активи це датований орієнтир: фоновий ризик «нема для кого будувати і продавати» меншає, хоч і лишається великим.

Що варто відстежувати далі. Перше: чи закріпиться число чистої міграції 2025 року в наступних хвилях CES, чи це разовий рух. Друге: як вплине завершення тимчасового захисту в ЄС, узгоджене на 4 березня 2027 року, після якого, за оцінкою CES, повернення в Україну розглядатимуть до 1,2 млн людей (частина лише тимчасово). Третє: чи з'являться умови вдома, які з наміру роблять реальне повернення.