167,5 млрд гривень за п'ять місяців. Мінфін показав, скільки податку інвестор платить проти Польщі й Ірландії. Розбір

Мінфін 3 червня показав, скільки податків зібрав бюджет за січень–травень. В одному рядку 167,5 млрд гривень ПДФО та військового збору. Це третє за вагою джерело доходу держави після ПДВ з імпорту й податку на прибуток. За час війни ставку військового збору на доходи фізосіб підняли з 1,5% до 5%, тож держава забирає з доходу більше, ніж до 2024 року.

Скільки з цього платить інвестор і чи багато це проти Європи? Свіже число дає привід порівняти.

Скільки з інвестдоходу бере Україна

Військовий збір становить 5% майже з будь-якого інвестдоходу. Ставка ПДФО залежить від джерела:

• дивіденди компаній на загальних підставах — 5% ПДФО + 5% збору;
• дивіденди на спрощеній системі та виплати пайових фондів — 9% + 5%;
• продаж паперів та інвестсертифікатів — 18% + 5%, разом 23% з прибутку.

Окремий випадок — ОВДП. Купон і дохід від погашення державних облігацій звільнені від обох податків (стаття 165.1.52 Податкового кодексу). Держава свідомо не чіпає саме той інструмент, яким позичає на війну.

Скільки беруть у ЄС

Тепер чотири країни, де інвестує масовий клас:

• Польща — 19% пласко на приріст капіталу, дивіденди й відсотки (місцева назва «податок Бєльки»);
• Іспанія — прогресивно від 19% до 30%, для звичайних сум 19–23%;
• Німеччина — 25% плюс соціальна надбавка, разом близько 26%;
• Ірландія — 33% на приріст капіталу і стільки ж на відсотки за депозитом.

За ставкою Україна не виглядає жорсткою. 23% з продажу паперів — це нижче за Німеччину й Ірландію, поряд з Іспанією, трохи вище за Польщу. А купон ОВДП у нас узагалі без податку. Ірландія тут крайній приклад з одними з найвищих ставок у ЄС, та навіть там бюджет годує передусім широка база рахунків.

Чому ставка не вирішує

Розмір надходжень залежить передусім від кількості інвесторів. Сам відсоток вторинний. У Польщі, Німеччині чи Ірландії податок лягає на широкий клас: інвестиційний рахунок має майже кожна родина, ринок капіталу глибокий. В Україні інвестує тонкий прошарок, тож навіть однаковий відсоток приносить бюджету небагато. Брокерський рахунок у Західній Європі має кратно більша частка домогосподарств, ніж в Україні.

Війна змушує державу брати більше там, де дотягнеться. У моменті це зрозуміло: гроші потрібні зараз, на оборону. Та довгостроково спирання на вузьку базу лишається слабкою позицією. Високі ставки на малий клас інвесторів дають мало, а тиск і нестабільність виштовхують капітал за кордон або в тінь. Європейські бюджети тримаються на широкій базі інвесторів, і сама ставка там вторинна.

Довгострокова сила держави в цьому полягає в ширшому колі інвесторів і глибшому ринку. Поки база вузька, навіть європейські відсотки дадуть європейські суми лише на папері. Звільнення ОВДП працює саме в цей бік: держава радше розширює коло тих, хто дає їй у борг, ніж знімає з них податок.

Що з цього бере інвестор

Свіже число не підказує, що купувати. Воно показує, на чому тримається дохідна частина бюджету: на податку з доходу, ставку якого війна підняла. Для приватного інвестора це нагадування рахувати дохідність гривневого інструмента після податків, поверх рекламного валового відсотка.

За чим стежити: наступний реліз Казначейської служби. Якщо до нього додадуть розбивку з торішнім порівнянням, стане видно головне: чи росте реальне коло платників, чи бюджет лише сильніше навантажує той самий тонкий прошарок інвесторів.

Матеріал не є інвестиційною рекомендацією. Інвестиції несуть ризики, включно з повною втратою капіталу. Консультуйтесь із сертифікованим фінансовим радником перед ухваленням рішень.