50% податку на банки. НБУ вперше сам назвав ОВДП серед каналів під загрозою. Як це впливає на ціну держборгу?

29 травня Департамент фінансової стабільності НБУ опублікував колонку для «Інтерфакс-Україна» з аргументами проти підвищення податку на прибуток банків до 50%. Серед перелічених загроз для сектору регулятор назвав один пункт, який стосується кожного, хто тримає в портфелі державний борг: «демотивацію фінансувати дефіцит бюджету через ОВДП».

Це перший раз, коли сам Нацбанк публічно зв'язав податкову дискусію з апетитом банків до облігацій внутрішньої державної позики. Раніше цей зв'язок доводилося відновлювати логічно. Тепер його декларує регулятор, причому в офіційному документі, що захищає галузь, яку він наглядає.

Що саме сказав регулятор

НБУ виклав свою позицію через колонку фахівців Департаменту фінансової стабільності Первін Дадашової та Ігоря Лубчука. Головна теза сформульована прямо:

Підвищення рівня оподаткування прибутку банків до 50% створює довгострокові загрози для фінансового сектору, які значно перевищують вигоди бюджету від такого кроку.

ОВДП фігурують у переліку ризиків, який регулятор подає одним блоком. Поряд із демотивацією фінансувати дефіцит через держоблігації Нацбанк ставить потенційне зниження вартості державних банків у разі їх приватизації, зниження стійкості фінансових установ і зменшення потенціалу для кредитування. Для самого регулятора канал держборгу важить нарівні з рештою пунктів цього списку.

Тут варто тримати в голові, чий це голос. НБУ наглядає за банками і за державними банками зокрема, тож у податковій суперечці він виступає стороною спору. Його перелік загроз варто читати як позицію учасника цього спору. Те, що ОВДП названі в переліку, говорить, як регулятор бачить механіку наслідків, але не закриває питання про те, наскільки сильним буде ефект на практиці.

Чому пункт про ОВДП важить для тримача держборгу

Логіка, яку пропонує НБУ, проста за конструкцією. Податок на 50% прибутку зменшує капітал, який банки можуть тримати в активах. Частина цього капіталу зараз припаркована в державних облігаціях. Менше вільного капіталу і менше мотивації дають менший попит на нові випуски ОВДП.

Для людини, що вже тримає держоблігації, цей ланцюг читається інакше, ніж для банкіра. Дохідність нових випусків і легкість, з якою Мінфін розміщує борг на аукціонах, залежать від того, скільки покупців приходить на ці аукціони і з якою готовністю. Якщо найбільший клас покупців охолоне до інструмента, у держави залишається два шляхи — або пропонувати вищу ставку, щоб повернути попит, або розміщувати менші обсяги. Перший сценарій означає вищу премію за держборг на майбутніх аукціонах. Другий означає тоншу пропозицію для тих, хто хоче докупити.

Який сценарій реалізується, цифри з колонки НБУ не показують. Регулятор не оприлюднив ні очікуваного бюджетного виграшу від підвищення ставки, ні оцінки того, на скільки впаде попит на ОВДП. Він також не назвав чинної базової ставки, з якої пропонується підняти податок до 50%, тож масштаб самої зміни з посту реконструювати не можна. Усе це лишається відкритим, і саме тому теза подається тут як позиція регулятора, без статусу прогнозу.

Окреме питання: наскільки банки взагалі визначають попит на ОВДП. Структура власників держборгу в Україні відома з даних НБУ та Мінфіну, але в самій колонці цього розподілу немає. Якщо банківський попит справді є кістяком аукціонів, аргумент регулятора набуває ваги. Якщо ні, ефект на ринок виявиться слабшим, ніж звучить у переліку загроз. Цю частину тримачу держоблігацій варто звіряти за офіційною статистикою, не покладаючись на саму податкову колонку.

Цифри, якими НБУ обґрунтовує позицію

Колонка спирається на кілька макропоказників за підсумками 2025 року. Фінансовий сектор, за даними НБУ, забезпечив 11% усіх платежів до держбюджету в розрізі видів економічної діяльності, які адмініструє Державна податкова служба, тоді як його частка у валовій доданій вартості становила 2,9%. Регулятор також наводить навантаження на одну гривню доданої вартості: 68 копійок надходжень до бюджету, що, за його словами, удвічі вище за найближчі галузі.

Окремо НБУ зазначає, що 65% прибутку сектору у 2025 році згенерували державні банки — установи, які все одно перераховують частину прибутку до бюджету у вигляді дивідендів. Саме ця концентрація прибутку в держбанках і пов'язує податок із бюджетом напряму: держава оподатковує установи, які значною мірою їй же й належать.

Усі ці числа походять із колонки регулятора. Первинних датасетів (року, методології, конкретного звіту ДПС чи Держстату) пост поіменно не наводить, обмежуючись згадкою про адміністрування ДПС. Тому коректно читати їх як аргументацію зацікавленої сторони, поки незалежне підтвердження цієї макростатистики недоступне.

Що відстежувати далі

Податкова дискусія розгортається не лише в економічній площині. Того ж дня, 29 травня, Правління НБУ випустило окрему офіційну заяву проти «безпідставних та маніпулятивних звинувачень» з боку Голови профільного Комітету Верховної Ради Гетманцева на адресу Голови НБУ та регулятора. Прямого зв'язку між цією заявою і податковою колонкою сам Нацбанк не декларує, тож зводити дві події в один сюжет наразі немає підстав. Але політичний фон, у якому вирішується доля податку, очевидно напружений.

Для тих, хто тримає ОВДП, є кілька конкретних точок спостереження. Перша: чи з'явиться законопроєкт із номером і стадією розгляду у ВРУ. Поки публічна лише позиція НБУ проти, ініціатора підвищення до 50% офіційно не названо. Друга: динаміка ставки відсікання й обсягів розміщення на найближчих аукціонах Мінфіну. Реальний ефект на попит стане видимим саме на торгах, а колонки лишаються риторикою. Третя: офіційна статистика структури власників держборгу, яка покаже, наскільки сценарій НБУ про «охолодження банків» взагалі здатний зрушити ринок.