НБУ проти 50% податку на банки: чому це стосується вкладника і дохідності ОВДП

21 травня 2026 року Національний банк України оприлюднив офіційну позицію щодо законопроєкту про оподаткування банків. Регулятор виступає проти продовження ставки податку на прибуток банків у розмірі 50%, яку запровадили у 2023 році як разовий крок. За формулюванням НБУ, збереження екстраподатку в поточних умовах загрожує кредитній експансії і здатності банків підтримувати економіку під час війни та повоєнної відбудови. Заява виходить через тиждень після квітневої статистики, що зафіксувала зростання чистих гривневих кредитів на 34–35% річних.

Три аргументи регулятора

НБУ розкладає позицію на три тези. Перша: екстраподаток обмежує кредитний потенціал банків, бо вилучає капітал, який інакше став би основою для нових позик. Капітал банку працює з мультиплікатором, тож кожна вилучена гривня прибутку зменшує кредитну спроможність на більшу суму. Друга: бюджетна ефективність такого кроку сумнівна, оскільки разове наповнення бюджету не компенсує довгострокову втрату кредитної динаміки. Третя: непропорційне навантаження на один сектор дискримінує галузь і відлякує інвесторів, для яких передбачуваність податкового режиму є умовою входу.

Регулятор окремо порівнює поточну ситуацію з кризою 2014–2016 років. Тоді банки посилювали економічні шоки, зараз вони їх згладжують і несуть операційний тягар війни, забезпечуючи безперебійний доступ до послуг. НБУ зауважує, що інструментарій для пом'якшення негативних ефектів екстраподатку на капітал майже вичерпано, а подальші кроки можуть зірвати план інтеграції в ЄС.

Чому 50% податок стосується вкладника і позичальника

Зв'язок між ставкою податку на банківський прибуток і умовами для приватного інвестора прямий. Прибуток банку, що залишається після податку, поповнює капітал. Капітал визначає, скільки нових кредитів банк може видати в межах нормативів достатності. Якщо половина прибутку йде державі, темп нарощування капіталу падає, і банк змушений або стримувати видачу кредитів, або підвищувати маржу між депозитною і кредитною ставкою, щоб швидше відновлювати капітал власним коштом.

Для вкладника це означає тиск на депозитну ставку: банк, якому бракує капіталу, конкурує за дешеве фондування менш агресивно. Для позичальника це вужчий доступ до кредиту і вища ставка. Квітневі +34–35% по чистих гривневих кредитах, які НБУ наводив тижнем раніше як ознаку здорової динаміки, прямо залежать від того, чи збережеться база капіталу для подальшого зростання.

Контекст: мала банківська система

НБУ наводить структурний аргумент: за обсягами капіталу українська банківська система вдесятеро менша за польську. Для країни, що готується до масштабної відбудови, дефіцит банківського капіталу є обмежувачем фінансування. Екстраподаток, за логікою регулятора, нівелює природне зростання капіталу саме тоді, коли воно найбільш потрібне.

Регулятор також зв'язує тему з ширшою податковою реформою. Замість точкового навантаження на найпрозоріший сегмент економіки НБУ вказує на меморандум з МВФ і розширення податкової бази за рахунок детінізації. Системне підвищення податку на банки, навпаки, провокує податковий арбітраж і послаблює стимули до виходу з тіні.

Дані з каталогу

Тема банківського капіталу прямо стикається з вибором приватного інвестора між депозитом і альтернативними інструментами. Стаття «Кредитний бум +34–35% у квітні 2026» показала, що депозити фізосіб зростають на 20% річних, а банки кредитують темпом понад 30%. Якщо екстраподаток стримає капітал, конкуренція банків за вкладника послабне, і відносна привабливість інструментів каталогу зросте.

Інвестиційні сертифікати пайових фондів і REIT не залежать від банківського капіталу: їхня дохідність формується операційним потоком базового активу. «Inzhur REIT» оператора «Інжур», закритий фонд нерухомості з активами 3,96 мільярда гривень, за 2025 рік виплатив дивіденди 135,9 мільйона гривень з орендного потоку, не пов'язаного з банківським кредитуванням. Це структурна відмінність: дохід фонду нерухомості не вилучається екстраподатком на банківський прибуток і не залежить від нормативів достатності капіталу банку.

Водночас гривневі ОВДП залишаються прямим бенчмарком: на травневих аукціонах держава розміщувала гривневі облігації під 15,15–15,87% річних. Реальна конкуренція за заощадження точиться між депозитом, ОВДП і пайовими інструментами, і ставка податку на банки зміщує цей баланс.

Що відстежувати далі

Перший показник: чи ухвалить Верховна Рада продовження 50% ставки, чи поверне її до базового рівня оподаткування прибутку. Друге: реакція депозитних ставок у червні, якщо рішення затягнеться, банки сигналізуватимуть про дефіцит фондування підвищенням ставок за вкладами. Третє: динаміка чистого кредитування у наступній місячній статистиці НБУ, що покаже, чи зберігається темп зростання після податкового тиску на капітал.

---

Матеріал не є інвестиційною рекомендацією. Інвестиції несуть ризики, включно з повною втратою капіталу. Консультуйтесь із сертифікованим фінансовим радником перед ухваленням рішень.